Персональный сайт групи Полюс

НАШ САЙТ ПЕРЕЇЗДИТЬ.

polus — Mon, 13 Jan 2014 21:08:27 GMT

Наш сайт переїздить. Відтепер оновлений сайт доступний за адресою: polyus.if.ua

Роздуми про стан культури

polus — Sun, 05 Jul 2009 11:37:18 GMT

Недарма кажуть : «Хочеш знищити армію – не треба з нею воювати, достатньо дати їй поганого генерала, а хочеш знищити націю, не треба ні танків, ні ракет, ні ніякої стрілянини, треба бити далі і глибше. Одна з таких мішеней є душа, або ще перефразувати – культура. Так,культура.Але та культура, яка є результатом думки, яка йде від серця, передається з покоління в покоління, та й просто несе якісь загальнолюдські цінності. На перший погляд все начебто і просто, воно дійсно нібито і просто, але в наших реаліях знову ми застрягли видумуючи наше українське ноу-хау.
Хочу щоб правильно мене зрозумів читач. Я не плачуся і абсолютно не жаліюся. Мені сорок років, маю вищу освіту, професійний музикант, дипломований культуролог, вважаю себе самодостатньою людиною, яка знає що хоче і мабуть знає як цього досягати. Не раз чув про так званий Івано-Франківський феномен, як в літературі, так і в мистецтві взагалі. Це дійсно так і має логічне пояснення, але те що відбувається останнім часом у нас в державі має продовження і це також логічно) в нас в області. Хтось запитає, а що саме відбувається? В тім то і річ, що нічого. Тобто мовчання, нічогонероблення є найгіршою проблемою а ще підміна цінностей і просто підміна понять і вже майже чітко помітні пальчики головного «ляльковода», який діє за відомими всім стандартами. Наприклад призначити гоя на керівну посаду, дати йому медаль, або звання щоб краще керував і намалювати план дій, який вигідний «ляльководові» і фас! Варіант безпрограшний. А ще можна з допомогою мас-медіа просунути ну просто будь-що. Часто читаю або чую на багатьох наших каналах музичні новини про те, як українські етно-панк-ф’южн-грандж-рок гурти часто просто таки рвуть і ставлять на вуха всю Європу. І це мене вводить в стан такого легкого «шлякотрафляння» бо явно чую і бачу тут і підміну понять і нашу меншовартісність і головне знову почерк «ляльковода». Наші сусіди поляки цим також хворіли, але вчасно винайшли вакцину , а може просто зрозуміли, що все нове, це добре забуте старе, що треба любити і обожнювати своїх, так своїх, може навіть на силу любити, а головне вміти відділити пшеницю від полови. Хочу щоб мене правильно зрозуміли. Я дуже добре знаю і ставлюся до молодої генерації рок-музики, хоча не завжди там є місце для самої музики. Але треба завжди залишати місце для експерименту, але є закони жанру, яких треба чітко дотримуватись. Що було б з Моцартом, якщо його твори грали би по румунськи, або по монгольськи? А може просто дехто не чув справжньої рок-музики і не знає звідки вона взялася. До речі в нас були експерименти з етно-роком. Це ті ж «Опришки», «Кобза» але там на першому плані була музика, а не цирк. Англійські групи часто також використовують теми з фольклору. Це ті ж шотландські баллади і кельтські наспіви. Кожен народ додає свого, від цього справа тільки виграє, але все це відбувається в рамках жанру і треба визнати, не ми придумали цей жанр музики, який називають поп-музикою, чи рок-музикою. Цікаво як виглядав би ескімос граючи коломийку, тай ще якось по своєму.
Ми маємо яскравий приклад підміни понять, думаю цілком свідомо. Останнім часом мусується думка про український етно-рок. До кінця, відверто кажу, не можу зрозуміти що це таке. З одного боку просто чудово. Хлопці у вишиванках в елементах народного строю, інколи використовуючи народні інструменти, головне рідною мовою співають пісні. І це могло б бути прекрасним адже місце для експерименту повинно бути, але зразу виникає питання, а де українські традиційні, якщо хочете класичні рок-гурти, які цікаві в світі? Де українські «бітли», «роллінги», «Бон Джові», де українські Браяни Адамси і Стінги? В сусідній Росії також є свої проблеми, але там є свої метри і вони просто в ранзі «недототорканих». Вони над процесом, з ними радяться міністри, їх запрошують на дні народження президенти і це правильно. Треба визнати. Наші гурти дійсно їздять і в Росію і на захід, але хто з них дав хоча б один концерт в престижному залі? Мандрівки на захід є, але ми там цікаві хіба що як екзотика. Та й росіяни люблять українців як такого собі меншого дурненького клоуна-хохльонка, який їх буде бавити. От тоді його і люблять. От вам і феномен Сердючки. Через це пройшли і наші ВВ. Цікаво як відреагувала би московська публіка і ЗМІ на живий концерт в супроводі симфонічного чи камерного оркестру того ж таки Петриненка в залі «Росія» або в Кремлівському палаці? Думаю вони цього просто б не допустили, хоча б тому, що це буде рівня і конкуренція російським зіркам, а це вже небезпечно, бо є своя ідеологія. Пригадайте як російське телебачення кілька років підряд робило телепроекти, запрошуючи свіових зірок рок-музики і тут же підлашовували своїх, хоча б приспів разом заспівати. І це правильно бо не має комплексу неповновартісності, мовляв ми не гірші.
Рок-, чи поп-музика у цілому світі, та й у нас є дуже сильним джерелом пропаганди і це розуміють всі, і навіть «ляльководи». Через зірку можна впливати на підсвідомість мас і маніпулювати ними. Але зірка повинна бути справжньою, бо все таки душу купити важко. Простіше кажучи за останній період в культурі нашої країни, та й нашого краю чітко проглядається тенденція викорінювання профі в різних напрямках. Прикладом є усунення від роботи, практично без причини, директора Івано-Франківської філармонії Собко Я.М. Призначення на керівні посади в культурі людей хороших, але сильно не фахових, які з мистецтвом на «ви». Роздавання , або правильніше нівіляція державних нагород і відзнак. Невже не ясно, що це замовлений сценарій дискредитації культури як такої. Українське кіно практично зникло і щось ніяк не відродиться і смішно чути шпильки в бік Поляків чи Росіян, що не так відзняли «Тараса Ьульбу» чи щось інше. А де ж кінець кінців наш фільм, а скільки розмов було. Та й взагалі за скільки років незалежності скільки фільмів? Те саме відбувається і з музикою. Начеб то і фестивалів купа і конкурсів і балаканини на всіх рівнях а з року в рік нових імен немає. А святе місце пустим не буває і «ляльководи» про це добре знають. І місце це займають або гої, або з низбкою майстерністю, або просто випадкові люди в музиці. Хочу сказати як музикант. Рок-музика в цілому світі і в нас також базується на основних стовпах. Це мелодія, гармонія, тексти пісень, інтонація і вміння грати, чи співати. Дотримання цих правил є необхідним.
Добре було б знати нашим чиновникам від культури трохи історії і почалася вона не в двохтисячних роках, а значно раніше. І творення історії поп-, чи рок-музики мало місце і у нас, в нашому місті. В свій час «Беркут» (це такий гурт був) переміг на конкурсі в Ялті, був визнаний кращим в Союзі. До речі на тому конкурсі як вокаліст переміг Олександр Сєров. Гарна паралель. Де Сєров, а де «Беркут». І нажаль таких прикладів багато. А ще гірше, що це стає системою. Наші сусіди на заході чи на сході з великою повагою пишуть про «класиків жанру», знімають телепрограми… І знову паралель з нами , чи на належному рівні шанують тих людей, які робили цю музичну історію. Не дивно, що молоді рокери просто не мають з кого брати приклад. Колись радянські чиновники консерваторій також не закінчували, але вони прислуховувались до думки і слова професіоналів. І все таки їм вдавалося відділяти мух від котлет. Просто може пора зрозуміти своє призначення всім: чиновникам грамотно керувати, музикантам грамотно грати і голове по менше обіцяти, а більше робити на користь державі, тобто людям. Банально? Так! Але зараз так треба. «Де, як не в Франківську»- колись казав Тарас Периненко «має бути Майстерня, яка збере докупи якісне, європейське, а головне українське мистецтво, яке буде конкурувати на рівні в світі». А що вийщло насправді? Той таки Петриненко не може дати в Франківську концерт, бо оренда за зал просто захмарна і ради на це немає. А не є це часом причиною, що Франківськ поступово зникає з карти маршруту багатьох артистів, як наших, так і заїжджих. Нікого навіть не цікавить куди зникли музичні проекти, які організовувала «Мистецька майстерня»?Адже вони займали ефірний час ОТБ«Галичина», в зали приходили глядачі. Багато молодих митців принаймні мали можливість десь себе реалізувати. А не пора, дійсно, від слів переходити до діла, і в першу чергу повернутися лицем до проблеми керівництву області та народним депутатам. Зрозумійте врешті, що не тільки на виборах має виступати артист. В нас практично зруйнували вертикаль влади в культурі. Міністр не впливає на ситуацію в регіонах, а начальники обласних управлінь не впливають на районних і т.д. В кожному райцентрі чи невеличкому містечку є Будинок культури, або клуб, або народний дім. Він то є, але давайте чесно скажемо, коли востаннє туди приїжджав якийсь артист, тобто гастролер, який продав квитки і зібрав глядачів на свій концерт. Гастролі як явище у нас просто ліквідоване. А це і є ринок і є єдиною правильною формулою і мірилом популярності. Черга біля каси і кількість поданих CD, а не куплені і призначені самим собі коханим звання. Ну і звичайно не кандидат в депутати під час передвиборної кампанії має визначати кого і коли має слухати слухач. В нас на жаль останнім часом весь шоу-бізнес від виборів до виборів. На мою думку треба позбавлятись ілюзій і спробувати докорінно змінювати ситуацію, не боячись при цьому казати правду, навіть якщо вона болюча і не зовсім приємна.
P.S. Період шарварщини ми пройшли. Ми були є і будемо частиною Європи, так захотів Господь. Цікаво чим відрізняється середньостатистичний європейський рок-гурт, скажімо англійський від бельгійського, чи від шведського, чи від німецького, чи від чеського?Так, хіба що мовою. Яка різниця між симфонічними оркесрами цих країн?Та ніякої, хіба хтось більш професійний, а хтось менш професійний. Закони жанру одні для всіх і не нам їх змінювати.

"полюси" групи "Полюс"

polus — Thu, 27 Nov 2008 07:49:11 GMT

20 листопада в Івано-Франківській філармонії відбувся ювілейний концерт Івано-Франківської групи «Полюс». В залі був повний аншлаг і цікаво, що глядач був дуже різноманітний: від школяра до і до солідного віку. Концерт проходив повністю наживо.
Група дійсно трохи дивна, а точніше не група, а ситуація навколо неї. В іншій країна, чи місті можливо не було б таких історій, які є з «Полюсом» в нас. Начебто грають добре, та й людям подобається, та й глядач свій є , та й групі вже 10 років, а її далі не бачили і не чули. Та й справи роблять добрі, як в своєму місті, так і за межами його. А проблеми після цих доброчинностей тільки зростають. А чому? Так дуже просто. Як співав на ювілейному концерті «Полюса» Т.Петриненко «Жлоб, є жлоб». Оці жлоби, великі і малі і в селі і в місті однакові і керують однаково. Ну про що говорити жлобові з Василюком, який має і освіту, та й відповідний фах. А той жлоб, призначений на посаду за принципом політичної доцільності, бо є в правильній партії, та й знає, що відкату не отримає. От і знаходяться на різних «полюс» група «Полюс», яка є однією з останніх Могікан, котрі ще роблять музику на противагу всьому і чиновник від культури, який в культурі ну нічого не тямить.
Тобто поняття популярності в нашій країні – дуже відносна річ. Можна бути популярним, але бездарним, займатись якимись експериментами чи «новаторством» в музиці. А можна залишатися маловідомим, але самим собою. Отакі то різні «полюси» в нашому шоу-бізнесі.
Цікаво, що «Полюс» - одні люблять, а іншим тільки при одній назві зуб на зуб не попадає. Група має певну концепцію, яка не змінюється вже багато років: мелодизм, гармонія, серйозне ставлення до текстів. Та й суть самої музики позитивна, про добре, світле і вічне. І музиканти стверджують, попри свій патріотизм, що немає українського року, як немає болгарського чи вірменського. Є просто рок-музика: або добра, або погана. А нашим музикантам і масмедійникам варто позбавлятися комплексів неповноцінності і просо робити свою справу, не гірше ніж англійці чи американці. Треба хвалити своїх, але чесно і об’єктивно, цим самим популяризувати їх. Колись закидали «Полюсу» (на «Червоній руті» 1998р.), що це дуже схоже на англо-американські групи, розуміючи, що це радше плюс, ніж мінус.

Зараз «Полюсу» 10 років. Група досить активно концертує і зовсім не за принципом «від виборів до виборів», а чесно працюючи на касу. До речі концерт в Івано-Франківську відбувався саме так. Ну не хочуть спонсори фінансувати своїх, краще чужих. Ну не вірять, що в місті, де вони мешкають може бути щось неординарне і на високому рівні, не вірять. А може то просто криза? «Полюс» має свою студію, яка є частиною проекту під назвою «Мистецька майстерня Тараса Петриненка». Група має багато творчих контактів з іншими музикантами, при чому різних жанрів, як “Harmonia Nobile”, чи Галя Баранкевич, чи Тарас Петриненко і група «Гроно». Зараз група готується до концертів у Польщі, де їх чекають у грудні. Все таки слухаєш пісні і віє з «Полюса» ностальгією за добрими і сентиментальними 80-ми. І віриться, що все буде добре.

День народження гурту Полюс - відбувся успішно!!!

polus — Sun, 23 Nov 2008 08:57:39 GMT

20 листопада в приміщенні Обласної філармонії відбувся концерт, присвячений 10-річчю гурту Полюс. Повний зал зустрів "полюсів" гучними оплесками. В цей вечір глядачі мали можливість не тільки ще раз насолодитись добре знайомими піснями, а й вперше почути нові композиції. Не вщухали овації ні під час виступу двох красунь з групи "Джем", ні під час виконання відомого хіта Stumblin'in в дуеті з Галею Баранкевич. Концерт дійсно вмістив всі віхи розвитку групи, включаючи співпрацю з камерним оркестром Harmonia Nobile і участь в гурті другого барабанщика Назара Василюка. Ну і звісно участь в концерті метра української музики Тараса Петриненка та Тетяни горобець - їм зал аплодував стоячи.

Отже концерт пройшов на ура, про що свідчить повний зал, дружні овації і позитивна атмосфера, яка завжди присутня на виступах гурту, і після якої так не хочеться повертатись до сірої буденності.

Адміністрація сайту щиро вітає гурт з ювілеєм і бажає Андрієві Василюкові і всім, хто має причетність до групи творчих успіхів!!!